Джерело Освітній проект - https://www.ed-era.com/
До вашої уваги тренувальні вправи, які допоможуть вам краще навчитися визначати азимут. Виконавши які ви навчитеся орієнтуватися на місцевості при допомозі компаса.
Гута фест –
захід, який пройшов на наших теренах здається зовсім недавно, однак пам’ять про нього залишиться надовго. Маємо надію, що він стане традиційним, адже зібрав надзвичайно велику кількість людей з різних куточків нашої Сокальщини і не тільки.
Такої кількості відвідувачів давно не
бачила ця територія. Відкрив "фест" місцевий священик о. Іван, який освятив
дари природи, адже в цей день був Яблучний Спас. Пізніше виступили гості з
області, району та зарубіжжя. На
сцені одні за одним змінювались художні колективи, у виступах яких прослідковувався народний фольклор. Було надзвичайно весело.
Місце для проведення
фесту було вибрано вдало. Воно надзвичайне. Фестивальне містечко розташувалося на височині між частинами села Гута, тобто між колишніми селами Шмітків та Мошків. Саме там, колись, був розташований величний панський будинок, який, нажаль, не зберігся до наших днів. Краєвид , який ми могли споглядати, був
вражаючий та величний. Навкруги, де тільки сягне око, пожовкла від спеки трава, ніби у степу, адже серпень
видався спекотливим, а у низу темнів ліс. Навколо, вдалині , ніби кольорові намистини, розкидалися села Забузького краю. атмосфера була теплою та доброзичливою .
Пекло сонце... На
небі не було ні хмаринки, однак
Багато хто розмістився поряд із фестивальною
площадкою, люди готували на вогні шашлики та інші закуски, діти мали
можливість поскакати на батуті та проїхатися на каруселях. Народні майстри,
яких правда було не багато, продавали свою продукцію та проводили майстер-класи. Гончар вчив всіх бажаючих
роботи на крузі гончарні вироби. Особливими
гостями та артистами були службові собаки. Кінологи разом із своїми вихованцями приготували цікаву програму. Виступ цих чотирилапих та хвостатих артистів нікого не
залишив байдужим.
Можливо, символічним було те, що саме фестиваль кухні відбувся на місці колишнього
панського подвір’я. Моя бабця розповідала, що колись на обжинки до
пана збиралися люди . Вони йшли у фільварок на обжинки, нарядні із снопами та дарами природи, які вдалося виростити на землі
протягом року. А пан виходив до людей, дякував їм за їхню працю. Тоді ж
відбувалися частування в подяку за зроблену роботу. 
Особисто я на
дегустацію вже не встигла, їжу змів народ дуже швидко та й якось ніяково було
стояти в черзі за печеним поросям. Однак
послухала концертну програму, була в захопленні, від того, що сокальська земля багата талановитими людьми. Вразила мене і велична сцена, яку було видно здалеку та й репертуар був підібраний із смаком. Особисто я слухала виступи і не втомилася від них, хоча часом і таке буває. Прогулялася фестивальним містечком, привіталася з
друзями, яких давно не бачила, а змогла побачила їх лише на фесті. Із задоволенням подивилася виступ братів
наших менших. І з хорошим настроєм, пізно у
вечері, повернулася додому, сповнена враженнями про це цікаве дійство. На згадку залишилось море позитивних емоцій. Красива природа, привітні люди та наш рідний український фольклор роблять диво, навіть у таку спеку людина не втомилася, а відпочила, відчула себе щасливою.