Відпочинок у Карпатах. Поїздка на Буковель

Закінчився ще один навчальний рік. Прийшли довгоочікувані   канікули. Вони є важливими як для учнів так і для вчителів. Тому що настав  час, коли людина повинна відновити свої  сили для подальшої праці та навчання. Добре влітку  поніжитися на сонечку, рано - вранці нікуди не поспішати, посидіти на лавочці та послухати спів пташок, ввечері полюбуватися заходом сонця, не переживати за конспекти, не думати про контрольні тести…   Літо також  кличе нас до праці –   добре попрацювати у квітнику , на городі, виростити врожай  овочів та фруктів.  Одночас літо кличе нас і в мандри.  

Я особисто люблю мандрувати, особливо мене манять подорожі у наші рідні Карпати. Ось і цього року мені випала можливість побувати на Буковелі, який зустрів нас сонячною погодою. 

Відпочинок у Карпатах може бути по-справжньому прекрасний влітку.  Тутешні пейзажі відрізняються надзвичайною красою: гірські схили вкриті густими, зеленими лісами, розфарбованими полонинами,  чисте повітря, стрімкі  гірські потічки  діють на людину розслаблююче. Кришталева вода, чисте повітря, віковий карпатський ліс охороняють  наш спокій та відновлюють сили.

Місце розташування відомого українського курорту біля села Поляниця надзвичайно мальовниче.  Тут є можливість відпочити влітку.  Ми піднімалися на гору Буковель з якої видно гори Говерлу та Петрос, з’їли сніданок у корчмі  «Фільварок», погодували форель у місцевому ставку, правда форель цього року уже майже виловили  та відвідали місцевий базарчик із сувенірами. Цікаво було погуляти самим містечком,  розглянути місцеві будиночки. Нас вразила споруда у вигляді гриба  - це «Грибова хата», яка  виділяється серед  інших своєю автентичністю.   Сам будинок виконано в стилі іспанського архітектора Гауді,  тут немає жодних прямих ліній та кутів. Цікаво, колоритно. Біля «Грибової хати» можна відвідати музей футболу та музей самогону.

Під час поїздки ми милувалися водоспадами, виглядом на гору Хом’як, красивими пейзажами,  проїжджали повз  гори, річки та невеличкі гірські села.  Цікаво та пізнавально поблукати місцевими  базарчиками, на яких  можна придбати   вишиванки, вироби  гончарів, вироби по дереву та інше.

Під час поїздки ми побували на двох водоспадах, а саме  на водоспаді «Пробій», що у Яремчі та «Гук», що біля села Микуличин.  Побували на справжньому канатному мості, поблукали місцевими полонинами, відвідали   перевернуту хату, що розташована при в’їзді у Поляницю

Зупинилися та відпочивали в «Легенді Карпат», що у Поляниці.

Роздуми про літо. Спроби скрайбінгу.

Літо надзвичайно цікава та радісна  пора. Воно зустрічає нас теплом, веселим настроєм. Особливо цікаво та радісно дітям, адже це час літніх канікул. Під час яких вони можуть відпочити, набратися наснаги. 

Літо  радує нас своїми барвами.  Небо в літку - яскраво-блакитне, а світанок - ніжно-червоний, захід переливається багатьма відтінками: червоним, рожевим, бузковим. Навколо все зелене: листя на деревах і кущах, трави на луках та полях. 
Літо – кольоровий сезон, саме тоді цвітуть  різноманітні квіти. Безліч фарб дарують літу квіти: червоні маки та троянди, білі ромашки з жовтою серединкою, помаранчеві садові лілії, блакитні братки та волошки, фіолетові дзвіночки, пурпурні мальви. Із зелені визирають  стиглі плоди, овочі та фрукти. Це яскраві абрикоси, смугасті кавуни, яскраво-червоні помідори, жовтуваті груші, червонощокі яблука!

Літо - барвиста пора, і навіть не тому, що влітку можна бачити навколо безліч різноманітних квітів. Просто літо щедре та різне саме по собі. У нього багато різних сторін, дарів, секретів, а тому воно сповнене неповторної краси.

До вашої уваги відео про канікули та про літо та про літні канікули.  Відео буде цікавим для всіх хто любить літо, піднімить вам настрій.  Це мої перші роботи  скрайбінгу. 

Для людини літні днини теж благословенні. Саме тоді  не потрібно теплого одягу,  не потрібно одягати теплі шубки та рукавички, не потрібно опалювати дім. Немає влітку морозів, немає ожеледиці, завірюха не гуде за вікном.  Ніщо не заважає людині рухатися, ходити, бігати, подорожувати. Одним словом - рай. 

Відпочивайно та радіймо літнім теплим дням.

Хресна дорога у шмітківському лісі.

У кожної людини в житті настає той момент, коли вона задумується над своїм життям, аналізує  свої вчинки. Приходить той час, коли людина прощає своїм кривдникам. Це час усвідомлення самого себе, свого місця на цій землі.  Тому час від часу є потреба прийти  у ті місця, де відпочиває наше  тіло та душа.  Таким місцем  для мене  є  село Шмітків (Гута), звідти з рештою  бере початок мій рід. 

Дуже добре, що в саме тут   діє  Хресна дорога, яку  створили та облаштували  місцеві  мешканці.  

 Уже не перший рік, у  першу  неділю місяця, незважаючи на погодні умови, сотні людей  відбувають цю Хресну дорогу.  Маршрут  якої  починається  біля   церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що у селі Шмітків  та проходить  околицями села  по досить горбистій місцевості. Закінчується ж  Хресна дорога  - на подвір’ї  церкви.

Цього місяця, 5 червня,  збіглося дві події, одна з них  має  відношення до історії наших сіл, а саме:  70 років  тому  у криївці біля села Шмітків  загинули воїни  УПА  та власне проведення  самої  Хресної дороги.

Погода  була прекрасною, світило тепле літнє сонечко та повівав свіжий  вітерець.  Біля церкви зібралося багато людей, які прийшли в цей день відбути Хресну дорогу.  Було приємно, затишно та легко пересуватися від стації до стації луками та лісом, вдихаючи аромати  духмяного   сіна  та  літніх трав, особливо чебрецю, милуватися навколишнім краєвидом, а краєвид тут надзвичайно красивий. 

Ми зупинилися біля криївки, де знайшли свою смерть 12 мужніх воїнів УПА, які  полягли за волю України та були похоронені у селі Варяж.   Біля криївки священики відправили панахиду та хвилиною мовчання вшанували пам'ять  загиблих  героїв.

Відчувався сум у серцях людей, коли   у виступах  було проведено  аналогію зі сучасністю, адже і сьогодні ллється молода кров.   Учні нашої школи  та молодь села долучилися до  цього дійства.  Прочитавши  вірші про повстанців, заспівавши  повстанських пісень,  процесія рушила  далі  по визначеному маршруту. 

Увечері за горнятком  кави  я ще раз пригадала події цього непересічного дня. На душі -  сум та  спокій.  Таке враження, що це місце, яке ще поки що молоде, але вже   намолене (Хресна дорога проводиться лише чотири роки),   дуже позитивно впливає на душу людини. Я думаю, що ще не один раз побуваю  в цьому чудовому місці та  відпочину  від  щоденних турбот.