На величезній території Євразії є всі природні зони Північної півкулі: від
вологих екваторіальних лісів до арктичних пустель. Вони мають добре виражене широтне простягання. Внаслідок поширення гір, широтна зональність
ускладнюється висотною поясністю.
Природні
зони Євразії змінюються не тільки в напрямку північ — південь, а й із заходу на
схід.
•
Зона арктичних пустель займає острови Північного Льодовитого океану і частину
північного узбережжя Євразії. Вона являє собою різновид пустелі із дуже
розрідженою рослинністю й бідними ґрунтами.
•
Південніше розташована природна зона тундри. Для неї характерна тривала,
сувора зима, невелика кількість опадів, сильні вітри, багаторічна мерзлота.
•
Перехідною зоною від тундри до тайги є лісотундра. В цій зоні ми можемо побачити поєднання
тундрової й лісової рослинності.
•
Зону тайги утворюють хвойні ліси Сибіру й півночі Європи. Тут відбувається зміна видового складу із заходу на схід.
•
Зона мішаних і широколистих лісів розташована в Європі й на сході Азії, у
внутрішніх областях материка вона переривається. Дерева тут більш вибагливі до
ґрунтів, вологи, тепла, а ліси багатоярусні.
•
Для лісостепу характерна наявність лугових степів і лісів. У вигляді майже
безперервної смуги він простягнувся від передгір’їв Карпат до Алтаю.
•
Степи являють собою рівнинні території, які в природних умовах були вкриті
трав’янистою рослинністю, що утворювала суцільний або майже суцільний покрив із
ковили, типчака, тонконога й інших рослин, на сьогоднішній час вони розорані.
•
Степи змінюються пустелями й напівпустелями помірного поясу. У цій зоні жарке літо,
відносно прохолодна зима, випадає невелика кількість опадів.
У східній частині Євразії природні зони мають меридіональне простягання,
що обумовлене мусонною циркуляцією повітряних мас на притихоокеанській
території. Природні зони внутрішньої частини материка змінюються у широтному
напрямі завдяки зміні температури та режиму зволоження в напрямку з півночі на
південь.
Висотна поясність.
Біля підніжжя Східних Гімалаїв знаходяться тераї. У них ростуть високий
бамбук, різні пальми, салове дерево. Тут живуть слони, носороги, буйволи; з
хижаків — тигри, плямисті і чорні леопарди; багато мавп, змій. Вище 1500 м і до
2000 м пролягає пояс вічнозелених субтропічних лісів. На висоті 2000 м ці ліси
змінюються лісами з листопадних порід із домішкою хвойних. Вище 3500 м
починається пояс чагарників і високогірних луків.
На південних схилах
Альп ландшафти нижнього висотного поясу до висоти 800 м мають середземноморські
риси. У північних районах Західних Альп у нижньому поясі переважають букові і
мішані ліси; у більш сухих Східних Альпах — дубові і соснові ліси чергуються із
степовими луками. До висоти
1800 м розповсюджений другий пояс із дубовими і буковими лісами за участю
хвойних порід дерев. Субальпійській пояс простягається до висоти 2300 м —
переважає чагарникова і високотравна лучна рослинність. В альпійському поясі
велика частина поверхні гір позбавлена рослинності або вкрита накипними
лишайниками. Верхній пояс — пояс високогірних кам'янистих і льодовикових
пустель, у якому вищі рослини і тварини практично відсутні. Альпи є одним із
найважливіших рекреаційних районів Європи.