Екологічна стежка

   Краю мій - колиска калинова

                               Цінуй,  людино,  доброту  Природи

                               Все, що  вона  дарує  щедро  нам,

                               Її ліси,  поля, повітря, води –

                               То  вічний  і  святий,  величний  храм.

Вступ

Не  можливо  зберегти  красу  природи,  не  вивчаючи  її  самої.   А вивченню  її  треба  присвятити  усе  своє  життя.

Дружімо  з  природою,  з  чистим  цілющим  повітрям,  чистою  водою.  Приходьмо  до  лісу,  степу,  річки,  поля.  Ставаймо у  їхнє  нерозривне  коло,  підтримуймо  його  і  воно  підтримає  нас.

Наша  екологічна стежка  створена  дітьми  і  насамперед  для  самих  дітей.  Створення  стежки  дає  педагогам  можливість  моделювати  різні  життєві  ситуації,  вирішення  яких  потребує  від  підлітків  творчого  підходу.

В  учнів  виробляються  навички  екологічного  грамотного  поводження,  свідоме  ставлення  до  природи. 

              

Дорогі  діти!

Ми  даруємо вам  цю  стежку  щоб  ви  мали  змогу  побачити  особисто  й розповісти  своїм  знайомим,  рідним  про  природу  рідного  краю,  його  історію,  про  землю,  як  вона  живе  і  чим  дихає.

Ми  хочемо, щоб  кожен  з  вас,  коли  пройде  стежкою,  відчув  у  грудях  вогнище  бажання  зберегти  пам’ятки  природи  від  нерозумного  поводження  з  ними.

Зупинка  1  «Школа»

Початок екологічної  стежки  розташований  на  нашому  шкільному  подвір’ї,  яке  розміщене  на  північній  околиці  села  Савчин. 

Нашій школі  в  2014  році  виповнилося  120 років.  Освіта  в  селі  бере  початок  з  кінця  ХІХ  століття,  коли  при  панському  дворі  Вишневських  було організовано навчання  для  сільської  молоді.

1894 році,  біля  місцевої  церкви, було  побудовано  нове  приміщення  школи в  якому  навчалися  сільські  хлопчики.

Після  війни  робота  школи була  відновлена.  Вона  розмістилася  вже  в  трьох пристосованих   приміщеннях – це  вже  була  семирічна,  а   з             року  восьмирічна  школа.  В  цій школі  навчалися  діти  з  Савчина,  Гути,  Боянич,  Опільська.

В 1965  році  було  побудоване  нове приміщення  школи.  Це  одноповерхова  будівля  в  якій  розташований  дитячий  садок,  лікарська  амбулаторія,  приміщення  сільської  ради,  відділення  Ощадбанку  та  пошти.

Сучасне  приміщення  побудоване  в  1974 році  на  кошти  місцевого  колгоспу.

Навколо  нашої  школи  росте  багато  видів дерев:  каштани, берези,  клени,  липи. У саду  ростуть  фруктові  дерева,  а  саме   яблуні, груші, сливи,  вишні.  З  ранньої  весни  до  пізньої  осені,  біля школи,  розкинувся  яскравий  квітковий  килим.  Біля  школи  закладено  алею  випускників.

В  школі  організовано   роботу  любителів  природи,  а  також юних  екологів.

Наша  школа  дуже  красива,  основне  завдання  для  учнів   зберегти  її  для  наступних  поколінь.

Зупинка  2 «Голуба  перлина»

На  південній  окраїні   села  Савчин  розташований  середніх  розмірів  став.  Глибина  ставка  до  2  метрів,  який  поріс верболозом. 

 Верби – світлолюбові  рослини,  які   люблять  зволожені  місця. Вони закріплюють  береги  ставу,  коріння  в  них  довге  та  міцне,  тому не  страшні  йому  ні  хвилі, ні  повені.

Проходячи  біля  ставу  можна  побачити  рогіз вузьколистий.  Коли  він  відцвітає  утворюються  темно-коричневі  початки  з  насінням.  До  пізньої  осені  вони  прикрашають  озера,  річки. Дозріваючи  вони розлітаються  навкруги  білими  парашутиками.

Тут  можна  зустріти  і  водяні  іриси,  рослини,  які  занесені  до
«Червоної  книги  України»,  як   зникаючий  вид.                                                     

Привільно живеться на  нашому   ставку  різним  тваринам.  Тут  можна  побачити  ондатру,  різні  види  жаб, різноманітні  комахи:коники стрибунці,  цикади, в  повітрі  літають  бабки.  Основними  жителями  є  крячки,  дикі  качки,  які виводять тут  своє  потомство,  лебеді-шипуни,  які  є  окрасою  нашого ставка,  разом  з  тим  вони  є  шкідниками  тому, що  відлякують  з  ставу  домашню  та  дику  птицю.

Став – це  місце відпочинку  наших  односельців, саме  тут вони  купаються,  ловлять  рибу,  а  саме  карасів  та  коропів,  люди  йдуть  сюди  подихати  свіжим  повітрям,  помилуватися  чудовим  краєвидом.

Проблема. Наш  ставок  забруднюється  побутовими  відходами,  стічними водами.  Наше  завдання:  навчити  місцеве  населення  більш  бережливо відноситися до  водних об’єктів  довкілля.

Навчальне  завдання:  зробити  опис  ставка.

План

1.       Географічне положення.

2.       Контури ,  план  озера.

3.        Морфологія  і  будова  берегів.

4.       Рельєф  дна  і  глибина,колір  води.

5.       Органічний світ.

6.       Господарське  використання.

Зупинка  3 «Квітуча  долина»

Зупинка  розташована  поблизу  савчинського ставу.  Ділянки  суходолу,  яка періодично,  весною,  залита  водою.

 Прибережна  зона  представлена  різноманітною  лучною  рослинністю,  серед  якої є  багато  лікарських  трав  та  видів  рослин,  що  потребують  охорони.

Весною,  у  травні,  тут  можна  зустріти  калюжницю  болотяну,  вона  привертає  увагу  яскраво-жовтими  квітками  і  блискучо темно-зеленими  листками.

Калюжниця  росте  на  перезволожених  місцях,багатих  на  поживні  речовини.  Цікаво,  що  рослина  зацвітає  повторно  у 

вересні,  на  початку  жовтня,  отруйна.

Навчальне  завдання:  описати  видовий склад  рослин

План

1.       Які  рослини  ростуть  на природній  ділянці.

2.       Назва  рослини.

3.       Процент  покриття.

4.       Фенологічна  фаза (молоді рослини,  цвіту,  дозрівання).

5.       Зібрати  гербарій. 

Зупинка  4 «Безодня»

Наступна  зупинка  в  селі  Гута (Шмітків).  Тут  біля господарського  млина,  у  чарівному  куточку  розташована  криничка. Хто  зробив  цю  криничку  на  сьогодні  не  відомо,  але  місцеві  жителі  кажуть,  що  вода  має  цілющі  властивості.

 Старожили  розповідають, колись  на  місці  ставка  була  велика  безодня. Вона  була  настільки  глибокою,  що  в  ній  потонув  вершник  з  конем,  який   випадково заблукав  у  цій  місцевості.

Питна  вода,її  якість  безпосередньо  впливають  на  здоров’я  людини.  Часто старші  говорили  своїм  дітям,  що  в  людському  тілі  є  багато  води  і  вона  зв’язана  з  усіма  водами  світу.

 Пошануєш  водичку – вона  тебе  врятує,  не  пошануєш  -  навіть  освячена  не  допоможе.

Для  роздумів:

на  одного  жителя  міста  на  добу  необхідно  близько  380  літрів  води.  З  них  для  життя  та  приготування  їжі використовується  лише 5% від  загальної  кількості. 

Завдання. На  сьогодні  криничка  потребує  посиленої  уваги з  боку  мешканців  села.

Учні  школи  беруть  активну  участь  у  впорядкуванні  кринички,  вони  ведуть  спостереження за  рівнем  води  в  криничці,  очищають  її  від  мулу,  огороджують.

Навчальне  завдання:

 визначити  скільки  певний населений  пункт щодня  потребує  води.

Учні  визначають:

 склад  споживачів води, джерела  постачання,  вимоги до  водних  ресурсів з  боку  всіх  галузей  господарства.

Порівнюють:

стан  води  у  ставку  і  порівнюють  з  аналізом  питної  води.

Зупинка  5 «Дерева  пам’ятки »                                  

На місці  колишнього  панського маєтку  в  селі  Шмітків,  яки  був  зруйнований  під  час  війни,  залишилися  дерева,  які  зберігають  пам'ять  про  ті  далекі  часи.

 В парку  велетенські  дуби,  липи,  каштани,  а  долині  біля озера ростуть  гігантські  плакучі  верби.  Посеред озера  розміщений  острівець,  який  також  засаджений  вербою  та  осиками.  Внизу,  біля  озера розкинулася  лука,на  ній  наче  оксамит  - плакучі  верби.

 Колись  у  парку  можна  було  побачити  різні  види  дерев,  серед  яких канадська  сосна,  сибірський  кедр і  інші.  Сьогодні  дерева  в  парку  розміщені  досить  широко,  крони розлогі.  В  тіні  панує  прохолода  і  тиша.

В парку  є  чимало  птахів.  Тут  витьохкують  солов’ї.  Весело  витьохкує  соловейко – значить  чисте  повітря. Хорошою  традицією  стало  оберігати  все  те,  що  становить   цінність. Школярі  слідкують  за  станом парку,  всяко допомагають птахам: влаштовують їм  домівки,  підгодовують  їх.

В  наш  час  повстає  завдання  відновити  паркові  ландшафти, надати  їм  того  вигляду,  які  вони  мали  на  час  свого  розквіту. 

 Навчальне  завдання:  визначити  вік  дерева   за  його  об’ємом.  Для  довідки: за  рік  дерево  росте  на  2,5 см  в  товщину.

Зупинка  6 «Природа  в біді»

Наступна  зупинка  розташована  біля  кар’єру цегельного  заводу – це  сміттєзвалище.   Саме тут  розташований  водовідстійник  колишнього   заводу  хімічного  волокна.  На  сьогоднішній  час  хімзавод припинив  своє  існування,  а  навколо   водовідстійника  утворилося  звалище  сміття,  яке  привозять  із  навколишніх  сіл. З різних підприємств  району  сюди  звозять відходи:  побутові  та  промислові.

Ці  об’єкти  розташовані  на  підвищеній  ділянці,  на  незначній  відстані  від  сіл  Савчин та  Гута.  В  ґрунтові  води  просочуються  шкідливі  речовини,  які  потрапляючи  у  воду  забруднюють  її, а  місцеве  населення  використовує  її  для  господарських  потреб.

Сьогодні  людина  нищить,  як природу,  так  і  саму  себе.  В  наслідок  теперішньої  екологічної  ситуації,  що пов’язана  з  сіттєзвалищем  і  водовідстійником  населення  хворіє різноманітними  інфекційними, алергічними  захворюваннями,  а  також  страждає онкологічними.

Сівши  відпочити,  ми  побачили  місце  де  горіло  вогнище  і  згадаймо,  що  земля  на  якій  воно  горіло,  залишається  мертвою  сім  років,  лист  паперу до  повного  загнивання  буде  лежати  два  роки,  консервна  банка – 90  років,  а  поліетиленовий  мішок - 200  років,  скло –   1000 років. 

Це  свідчить  про  те,  що  на  природі  побував  губитель.  Людина може створити  невмирущий  твір  мистецтва,  але  створити  живу  природу  вона  неспроможна.

Навчальне  завдання:  розглянути територію і  визначити,  які  відходи характерні  для  сміттєзвалища,  намалювати  малюнок  «Природа  в  біді»,

Зупинка  7 «Лист  з минулого»

Неначе лист  з  минулого  нашої  природи  ми  можемо  прочитати  розріз  плейстоценових  відкладів,  який  розташований  на  північному  заході  від  села  Савчин  в  кар’єрі  цегельного  заводу.

Для  Сокальського  пасма  характерні    опідзолені  ґрунти:  сірі та   чорноземи. Сірі  опідзолені  займають  частини  добре  дренованих  плато  та  схилів.  Ці  ґрунти  утворилися  на  лесоподібних  суглинках.                                                  

На  ґрунтовому розрізі можна  побачити,  як  розвивалася  природа  нашої  території  протягом  неогену  та  антропогену.  Тут  яскраво  виражені  епохи  зледенінь,  які  представлені  лесовими  суглинками  і  епохи  міжльодовикових  потеплінь,  німими  свідками яких  є поховані  ґрунти.

Лесово-грунтова  серія сформувалася  протягом  нижнього,  середнього  та  верхнього  плейстоцену.   Потужним  похованим  ґрунтом  на  нашій  території  є Горохівський  викопний  ґрунтовий  комплекс,  він  складається  з  лісової  та  степової  серії. Ґрунти  відрізняються  кольором:  темно-сірий  з  коричневим  відтінком  -  степова  серія, та  яскраво –бурий  до оранжевого – лісова  серія. Глибше  розташований  Коршівський  викопний  ґрунтовий  комплекс,  який  відповідає  дніпровсько-московському  міжльодовиковому  періоду.  Цей  ґрунт  утворився за  мінливих  умов.

Викопні  ґрунти  перекриті  шаром  лесів,  які  формувалися  у  льодовикову  епоху.  Вони  представлені  суглинками  та  супісками  світло-коричневого  кольору. Нижній  горизонт  лесів  залягає  на  значній  глибині,  його  потужність  декілька  метрів.  Тут  залишилася  морена,  яка  представлена  валунами  і  піском.  Вона  інтенсивно  зруйнована.  Викопні  ґрунти  нижнього  плейстоцену  представлені  Сокальським  ґрунтом.

Людина  може  добривами  зголоднілий  ґрунт,  але  вона  не  в  змозі   створити  його  знову.  Всю  титанічну  роботу  здатна  виконати  лише  Природа!  І робить  вона  це  не  поспішаючи,  ґрунтовно, спокійно.  На  відновлення  шару  ґрунту  всього  2,5  см при  доброму  і  постійному  рослинному  покриві  природа  затрачає  до  тисячі  років.  Як  же  ми  повинні  цінувати  свою  землю  та  як  оберігати.

Навчальне  завдання: розглянути,  які  ґрунти  характерні  для даної  території,  які  умови  ґрунтоутворення.  Охарактеризувати  ґрунт  за  такими  характеристиками (структура,  вміст  гумусу),  розкрити  господарське  значення  ґрунтів.

 Зупинка  8 «Джерела  пружно  б’ють» 

Джерела, струмки – окраса  землі, справжнє  диво.  Чиста  вода  потрібна  людині,  як  повітря  і  хліб;  вона  колиска  всього  живого  на  Землі.  В  останні  роки  вчені  б’ють  на  сполох:  її  стає  все  менше.  Дійсно,  що  може  бути  приємнішим  у  спеку  напитися  прохолодної  джерельної  води.

Неправильне осушення  боліт  призводить  до порушення  живлення  малих  річок,  а  це  в  свою  чергу  спричиняє  обміління  великих  річок.

Наше  село  розташоване  у  зниженні.  Рівень  ґрунтових вод  знаходиться  досить  високо.  Старожили  пригадують,  що  колись  то  тут,  то  там ґрунтові  води  виходили  на  поверхню.  Джерела  били  ключами.  Чисту,  прохолодну  воду  люди  використовували  для  пиття  та  інших  сільськогосподарських  потреб.

  Навколо   села  була  велика  кількість  озерець,  а  на  сьогодні  в  наслідок  меліорації  рівень  ґрунтових  вод  знизився,  озерця  відійшли  у  минуле,  вони  залишилися  лише  в  пам’яті  старожилів…

Але  вже  декілька  років  тому  рівень  ґрунтових  вод  піднявся  і  то тут,  то  там  б’ють  своєю  життєдайною  силою  джерела.  Водичка  в  них  холодна  і  смачна.

Учням необхідно  взяти  участь  у  впорядкуванні  джерел,  вони  спостерігають  за  ними,  очищують від   мулу,  огороджують. 

Навчальне  завдання:

Ø Очистити  місце  виходу  джерельної  води.

Ø Належно  впорядкувати  територію  прилеглу до  джерела.

Ø Провести  роз’яснювальну  роботу  серед  населення  з  метою  охорони  джерел.

 Бережімо  природу  рідного  краю,  присвятімо  її  частину  свого  життя.  Не  жаліймо  часу,  зберімося  у  ліс,  сядьмо  там  або  походімо  тихенько  затамувавши  подих… Прислухаймось…   і  почуємо  справжні  лісові  хорали.  Он  проспівала  вивільга  неначе  скрипка,  соловейко  заливається  як  сопілка,  дятел   стукає  в  стовбур,  наче  справжній  бубняр. Сорока полохливо  тріщить,  як  тріскачка,  грак  і  той  підсвистує  наче  півень  в  байці.  Ясен,  мов  контрабас,  тужно  скрипить  могутніми  гілками  у  підмогу тремтливому  шелестінню  осики. 

Це  все  звуки  рідної  землі.

Неповторний  краєвид,  чарівна  природа  вабить  людей? Ви  ще  вдома?

Битої  дороги  вам,  вітру  в  спину,  пісень  повну  торбу, наметів,  що  не  промокають,  щирих  друзів.

Значення  екологічної  стежки

Людина – частина  природи.  Тож  потяг  до  всього  живого  закладений  у  ній  від  народження.  Процес  пізнання  дітьми  природи  та  її  законів  нелегкий.  Він  здійснюється  поступово  шляхом  спостережень і  відкриттів.  Головна  роль  належить  вчителю.

На уроках  і  в позаурочний  час  він  формує  уміння  і  навички  прийняття  учнями  екологічно  правильних  рішень,  виховує  почуття  любові  і  бережливого  ставлення  до  природи,  вчить  застосовувати   набуті  знання  в  повсякденному  житті.

Екологічна  стежка  допоможе вчителю  розкрити  естетичне,  пізнавальне  оздоровче,  практичне   значення  природи  в  житті  людини,  певні  біологічні  закономірності,  значення  рослин  та  тварин  у  природі  та  житті  людини,  сформувати  та  розвинути  знання  про  екологічні  зв’язки,  про  взаємозв’язок  людини  з  природою,  про  об’єкти  природного  оточення,  які  необхідно  знати  для  того,  щоб вміло  їх  використовувати  та  берегти.

Висновок

Земля – жива,  - вона  все  чує  і  знає.  Усі  гріхи  людські  бачить  і  вгинається,  як  по  ній грішник  іде… А  як  якого,     то  й з  ями  викине  мертвого.  Як  люди  гарні  до  неї,  вона  радіє  і  пособляє  їм,  а  як  ні,  то  плаче  і  гнівається.  Гнівається  того,  що  її  не  шанують.  Вона  наша  мати,  вона  свята!  Її  цілувати  треба  кланяючись…

             Б. Грінченко

Презентація       Екологічна  стежка "Краю мій -  колиска  калинова"