Восени ночі стають довшим, дні – коротшими. Невдовзі
настане зима і тому, мабуть, хочеться використати останню можливість здійснити мандрівку рідним краєм.
Взагалі, коли ми
вирішуємо в мандрівку, то маємо надію, що погода буде сприятлива.
Однак це не завжди так! Ось цього разу погода нас трішки підвела.
Однак всівшись у
зручні крісла нашого тепленького та затишного «Еталона», ми вирушили в мандрівку
на Полісся, а саме на Рівненщину. Ми
вирішили відвідати місце Берестецької
битви, побувати в стінах замку у місті Дубно та ознайомитися з
Тараканівським фортом.
Рівненщина
зустріла нас похмурою погодою, яка пізніше перейшла у дощову. Ми побували у заповіднику «Поле Берестецької
битви», що у селі Пляшева, саме тут полягло десятки тисяч українських козаків
та селян. Ми побували в музеї , де екскурсовод розповів про подвиг
наших простих українських селян – козаків, про бій, про патріотизм нашого
народу (цікава аналогія з сучасністю). Пройшли підземним переходом від церкви
Святого Михайла (є переказ, що саме тут молився перед битвою Богдан
Хмельницький) до собору
Свято-Георгіївського чоловічого монастиря, що побудований у стилі українського
бароко, оглянули козацьку усипальницю.
Наступною зупинкою
нашої подорожі став замок, у місті Дубно, - надзвичайно цікава будівля, у вигляді
фортеці, що оточена глибоким ровом. Замок
побудований над річкою Іквою. Тут розташувалися два палаци князів
литовських, а саме Острозьких та Любомирських. Ми прогулялися подвір’ям замку, відвідали
музеї, їх експозиції, піднялися на бастіон замку, оглянули сторожову вежу «Беатка». Діти також побували у «Кімнаті кривих
дзеркал». Було надзвичайно цікаво, але шкода, що нам не вдалося взяти екскурсовода.
Екскурсія в нас вийшла оглядова.
Випивши кави,
чаю, придбавши сувенірники, ми вирушили у
село Тараканів, що знаходиться 10- 15 кілометрів від Дубно, щоб ознайомитися з
фортом, військовою спорудою – зразком військово-інженерного мистецтва. Форт
сьогодні у занедбаному стані. Час руйнує його, а також руйнує ставлення до нього. Ми побачили досить міцні стіни форту,
які майже всюди обросли мохом та травою, де хазяйнує лише природа. Тут були розташовані каземати, а також житлові,
складські, господарчі приміщення. Ми побачили залишки гарнізонної фортової церкви, які наскрізь просякнуті
вологою. Надзвичайно сильне враження
справили підземелля форту, його лабіритами можна легко заблукати навіть з
ліхтариком. Але не дивлячись на це він виглядає сильним, потужним, романтичним,
оповитим таємницями та легендами. Дуже цікавою була розповідь екскурсовода.
Сфотографувавшись
на пам'ять, ми вирушили додому магістраллю Київ – Чоп.








