Величезне море людей зібрала ця подія . Тут
можна було зустріти людей з усієї України, які прибули на спільну молитву. Це величезний натовп, в якому
можна було побачити священиків із
своїми прихожанами, військових капеланів, монахів. Було багато
молоді, зрілих людей та представників старшого покоління. Людське море, здавалося, не мало ні кінця, ні краю. Всі вони були святково одягнені, багато хто прибув
вишиванках, на головах у багатьох
жінок рясніли віночки, деякі йшли обгорнувшись синьо-жовтими полотнищами. У багатьох в руках
трепотіли державні прапори. Відчувався
дух українського народу, це і був сам
український народ, у такому прояві який він сьогодні є. Я побачила нашу
Україну у мініатюрі. Ми всі різні, але
ми всі український народ.
Початок ходи віряни з усіх регіонів очікували у парку біля пам'ятника Шевченка. Блакитно-жовта колона розтягнулася на декілька кварталів. Хода розпочалася біля Володимирського собору, адже саме тут збиралися люди , що приїхали з нагоди 1030- річчя Хрещення Русі. Звідти колона пройшла до Михайлівського собору. Віряни пройшли бульваром Шевченка та вулицею Володимирською,
повз Софію Київську та вийшли на Михайлівську площу . На Володимирську гірку народ не
потрапив тому, що вхід туди був
обмежений. Хоч було надзвичайно спекотно, але люди повні ентузіазму здійснили цю ходу. 
Я також була в
числі тих, хто потрапив у Київ з нагоди святкування хрещення Русі – України. Прибувши
з ранку, ми взяли участь у спільній молитві, долучилися до хресної ходи. Після цього прогулялися вуличками стародавнього Києва, оглянули Андріївську та фундамент Десятинної церкви. Повернувшись до Володимирського собору, ми зайшли ще раз
у храм, помолились та поставили свічки за здоров'я своїх рідних, набрали свяченої
води, сповнені сил знову вирушили в далеку дорогу додому. 
Немає коментарів:
Дописати коментар