Заглина – місце сили. Поїздка до цілющого джерела.

Мiсць явлень Дiви Марiї у світі є багато.  Ми знаємо  про хорватське Меджугор’є, португальську  Фатиму  та славнозвiсний французький Люрд.  Паломники з усього світу вирушають туди з надiєю у серці, i кожен прохає про своє — зцiлення недуги, щасливе подружнє життя, народження дитини... У  нас на Українi  також є місця сили.

 Саме там за переказами  являлася Богородиця, про них  знають і відвідують — це  Зарваниця чи Почаїв. На жаль, далеко не кожен українець знає про Заглину — присiлок села Монастирок на Львiвщинi, де у XVII столiттi людям явилась Матiр Христа. Минуло вже понад триста рокiв, а свята аура й неземна енергетика тут добре вiдчуваються i сьогоднi.

 Це одне з тих місць на Землі, де з’являлася Богородиця.  Місце явлення  знаходиться на Розточчі, у широколистому лісі, (напрямок Рава- Руська), саме  там з під землі  б’є цілюще джерело.   За переказами Діву Марію побачила дівчинка - пастушка,  тому джерело названо в  її честь  – Маруся. Вода  з джерела  славиться незвичайними властивостями: температура у всі сезони стабільна - +2 º С.   Воду із джерела люди п'ють набирають у посудини. Тут також розташований   басейн-купіль  в середині якого, у воді,   споруджено  хрест.  Прочани стараються обійти по джерельній воді  навколо  хреста  дванадцять разів.  

Вода   справді особлива,  вона м'яка,  завжди  досить холодна.  Одна дивина, люди, які приходять щоб  оновити душу та тіло, не відчувають того холоду.  Спочатку ноги викручує холод, а вже  потім приходить якась теплота.  З басейну фактично виходити не хочеться. За переказами дуже багато людей зцілюються від недуг.  На місці явлення встановлено статую  Діви, яка пильним і спокійним поглядом вдивляється  в очі кожної людини. У руках Матері Божої – пояс. На Монашій горі   побудована капличка в якій відправляється служба Божа, там всі бажаючі можуть помолитися та попросити заступництва у Матінки Божої. Навколо цього святого місця зроблено Хресну дорогу.  Земля Заглини свята та намолена, адже колись на цій території був монастир. Тому на цьому святому місці планують спорудити новий монастир .

Випала  і мені нагода побувати у Заглині.  Дорога була нелегкою, дощові хмари на небі посіяли сумнів чи буде погода сприяти мандрівці. Однак коли ми під’їхали у Заглину, то небо роз’яснилося, стало світити сонце.

Ми провели у Заглині  кілька годин. Відбули службу у капличці, нас помирували монахи.  Ми дихали свіжим повітрям, оглянули навколишні краєвиди. Побачили   Хресну  дорогу та  печеру у якій, мабуть, колись,  молилися  монахи та купили проскурки.   Заходили у джерело з холодною водою знову та знову, а також набрали  цілющої водички у пластикові пляшки,  щоб привести  її в рідні оселі.

У шелесті травички, у кожній крапельці водички заглинської  землі відчувалася її святість. Це відчуття  ми повезли із собою і воно ще довго залишалося з нами.  А молитва, промовлена у Заглині, залишилася у наших душах, як розмова з Дівою Марією!