Село Савчин

Географічні координати ·
50°28′25″ пн. ш. 
24°10′13″ сх. д. 

Площа  села 1235 га: 

 під  забудовою – 160 га,   орна  земля -  700 га,   пасовища – 124 га.

 Географічне  положення

Знаходиться  на  півночі  Львівської  області,   на  північному  заході  Шептицького   району.    Найближче велике  місто  Шептицький, що є районним центром,  яке розташоване  на  південному  сході  на  відстані  12  кілометрів.  Центр громади, місто Сокаль, розташоване на схід від села. Відстань  до  обласного  центру  становить  86  км.  Біля  села  проходить  автомагістраль  Львів – Ковель.  Найближча  залізнична  станція  знаходиться  на сході,  відстань  до  неї   5  км (ст. Сокаль),  яка  розташована  в  смт.  Жвирка. Село  розташоване  на  відстані   8 км  від  кордону  з  Польщею.  Воно відноситься  до  прикордонних територій.

Межує  з  селами:  Бояничі – на  півночі,  Гута – на  заході,  Борятин та Бережне  – на  півдні  та  південному  сході,  Опільське – на  північному  сході,  смт. Жвирка -  на  сході.

Природа

Савчин розташований  на  Сокальському  пасмі,  яке долиною  річки  Західний  Буг  відносить до його  Забузької частини.  Пасмо  розташоване    у  південно-західній частині  Волинської  височини,  що знаходиться в  межах   Східно – Європейської  рівнини. 

Територія  знаходиться  в  південно-західній частині  Східно- Європейської  (Руської) платформи, у  західній  частині  геоструктурної  області  Волино – Подільської  плити,  у  межах  Галицько – Волинського  прогину.

Глибина  залягання  докембрійського  кристалічного  фундаменту  становить  більш  як  6000 м,  архейський  фундамент  складають  базальти  і  граніти,  які  перекриваються  осадовими  породами (пісковиками,  аргілітами,  алевролітами, туфами).  Потужність  цього  шару  більш  як  2000  метрів.

Палеозойські відклади представлені  відкладами  кембрію,  силуру,  девону  і  карбону .  Це  в  основному  осадові  породи,  а  саме  алевроліти,  аргіліти,  доломіти,  конгломерати, прошарки  вугілля.  Потужність  цього  шару    становить  2400  метрів.

Мезозойські  відклади   представлені  пісковиками,  глинами,  доломітами,  вапняками,  мергелем  та  крейдою,  які  характерні  для юрського  та  крейдяного  періодів.

На  відкладах  крейди  залягають  четвертинні  породи,  які  представлені утвореннями  алювіального,  льодовикового  та водно елювіального,  денудаційного  типів.  Їхня  потужність  коливається  від  5  до  25  метрів.

На  території  села розташований геологічний   розріз  Бояничі (кар’єр  цегельного  заводу),  де  добре  проглядаються поховані  грунти,  що  перекриті  товщею  лесоподібних  суглинків. Тут  добре  проглядається  історія  розвитку  природи  в  четвертинний  період.

Четвертинні  відклади   поділяються  на нижньо-, середньо-, верхньоплейстоценові та  голоценові.  Нижньоплейстоценові представлені мореною  окського  зледеніння, середньоплейстоценові  відклади  представлені  лесоподібними  суглинками,  які  покрили  територію  щільним  плащем.

Лесоподібні суглинки  мають  палевий,  або  світло палевий  колір,  вони  мікропористі,  карбонатні, є  підґрунтям  сучасних  грунтів. 

Савчин  розташований  на  хвилястій слабо випуклій  височині.  На  територію на  якій  розташоване   наше  село  мав вплив льодовик. саме тут сформувалися прильодовикові ландшафти, а саме лесові рівнини.

Село  розташоване  у  западині.   Рівчак, що протікає через село, розділяє його  на  дві  частини (східну вищу,  західну – нижчу).

Територія  знаходиться  в  межах  Львівсько – Волинського  кам’яновугільного  басейну. На  північному заході  розташований  лесовй кар’єр  з  якого  беруть  сировину  для  цегельного  заводу.

По при село  несе  свої   води  річка  Себечівка,  яка  є  лівою  притокою  Західного  Бугу.  Вона  відноситься  до  басейну  Балтійського  моря. Колись  річка  текла по болотистій місцевості,   була  повноводною,   живилася  за рахунок  джерел. На  ній    була  велика  кількість  млинів,  чиста  прозора  вода.  Сьогодні  рівень  води  в  річці  зменшився,  річка  обміліла –  наслідок  меліоративних  робіт. 

Річка Себечівка

Біля  села розташовані  штучні водойми -  ставки -   савчинський  та  гутянський .

Савчинський став

Підземні  води  відносяться  до  Волино – Подільського  артезіанського  басейну.  Територія села знаходиться в межах Хоробрівського водогону. Саме тут розташована  велика  кількість  водокачок,  які  черпають  воду  для  Сокаля  та  Шептицького.

Водоносні  горизонти  приурочені  до  кристалічного  фундаменту  та  осадових  порід.  Завдяки  тріщинуватості  осадових  порід  більшість  водних  горизонтів  зв’язані  між  собою,  це  сприяє  обміну  водними  масами  між  різними  горизонтами.  Найбільш  водо забезпеченими  є  відклади  верхньої  крейди,  водоносність  пов’язана  з  мергелеві-крейдяними  породами.  Їх  потужність  до  800  метрів.  Води  напірні.  Підземні води  антропогенних  відкладів  -  це грунтові  води.  Вони  залягають  не  глибоко.  Їх  рівень  коливається, залежно  від  пори  року,  кількості  атмосферних  опадів можливе  значне  коливання  рівня. В криницях вода фактично відсутня.

Для території  характерний    помірно-континентальний  клімат атлантичного  типу,  який  характеризується  м’якими  зимами  і  помірно-теплим  літом  без  посух.

Найхолодніший  місяць  січень,  його  середня  температура -4, 6 С,  найтепліший – липень +18 С.  З  вересня середньомісячна  температура  зменшується.  Абсолютний  мінімум -38 С зареєстрований  у  лютому,  абсолютний  максимум +35,5 С  - липень.  Для  зими  характерні  тривалі  відлиги.  Перехід середньодобових температур  вище  0 С  відбувається  після  11  березня,  вище  +5 С – 5  квітня.

Середня  кількість  опадів  579 мм. Зливові  дощі  бувають  з  кінця  травня  по  серпень.  Сніговий  покрив  встановлюється  на  кінці  листопада,   стійкий  у  третій  декаді  грудня.  Сталий  покрив  може  бути  до  трьох  місяців  в  рік,  а  в  окремі  роки снігового  покриву  не  буває. 

 Грунти пов’язані з кліматичними умовами,   рельєфом,  заляганням  певних материнських  порід,  рослинним  покривом. Материнськими  породами  є  лесоподібні  суглинки. Основний  тип  грунту- сірі  опідзолені.  Вони займають  найвищі  частини  вододільних  плато і  їх  схилів; родючі,  еродовані,  схили  плямисті,  піддаються  площинному змиву., піддаються  впливу  водної  ерозії.

Для  території  характерні лучні та  лісові угруповання .

Територія  входить  до  складу  Європейської  широколисто-лісової  області. Поширені  дубово-грабові ліси. Ліси розміщені  нерівномірно,  колись вони  займали  значну  площу,  на  сьогоднішній  час  в  наслідок  господарської  діяльності людини  їх  кількість  зменшилася. Біля  нашого  села  розташований  ліс  в  якому  переважають  грабові  породи.  Він  відноситься  до  вторинний  лісів. В  ньому ростуть  граби,  дуби. Зустрічаються  клени, черешні, черемуха,  зрідка -  береза, ялина,  сосна. З  кущів  характерні калина,  ліщина, терен,  бузина. Є  зарослі ожини  та  малини.  Нижній  ярус  представлений    суницями, копитняком,  медунками, анемоною,  папороттю і різним  травами,  мохами (зозулиний  льон).

Навколо  села  поширені  луки.  Основна  рослинність  лук – злаки (костриця,  стоколос, тимофіївка,  тонконіг),вологолюбне  різнотрав’я (осот,  стоколос, подорожник,  конюшина, медова  і  пахуча  трави).  Дуже  багато  квітів   дзвіночків,  незабудок,  примул.  Цвіте  материнка  та цикорій,  коровяк.  Росте кінський  щавель. На  заплаві  ростуть калюжниця, очерет,  півники. Схили  лук поростають  сосною.

Луки в літку

Тут  зустрічаються   тварини  як  лісової  зони так  і степової. Серед  ссавців  широко  розповсюджені   миші,  їжаки, землерийки, білки,  зайці,  трапляються  лисиці.  Пробігають дикі  кабани  та  козулі. Птахи представлені дятлами, сороками,  воронами,  граками, синицями, шпаками  гніздяться біля  села,  на  орних  землях – жайворонки, перепілки. На  ставку  можна  побачити  лелек,  чайок,  деркачів, куликів, чапель, лебедів- шипунів. Риби – короп,  щука, карась  поширені  у  ставках,  з  земноводних  характерні  жаби:  ропуха. В  лісі є  велика  кількість  мурашників.

Лебеді - шипуни на стовку

Населення

    За  кількістю  мешканців  ми  можемо  віднести  село  до  середніх,  структура його -   . Кількість  дворів  становить  - 190.

 На  2008 рік  в селі  проживає 610  жителів, з  них 286  чоловіків та 320  жінок.  Чисельність  порівняно  з  минулим  роком зменшилася.    Природний  приріст  відємний. Кількість  померлих  переважає  над  кількістю  народжених.  

Вікова  структура.  Проживає  46  дітей  дошкільного  віку, 98 -  шкільного,  працездатного  віку  - 286,  з  них  72 чоловік  віком  від 16  до  28  років, а також 180  пенсіонерів.    В  селі  проживає  14 одиноких  пристарілих  громадян.  На біржі  зареєстровано 18  чоловік.

В національному  складі  переважають  українці,  проживають  білоруси,  росіяни,  поляки.

В  селі  прослідковуються  еміграційні  процеси. Невелика  кількість  людей,  в  основному  жінки,  виїхали  за  кордон  на  заробітки.  В  основному  вони  перебувають  в  країнах  Європи, а  саме  в  Італії та Іспанії ,  мужчини  перебувають  на  заробітках   в Польщі.

Віроісповідування.  В  селі  діє  греко – католицька церква. До  Савчинської  парафії  віноситься  ще  церкви та парафіяни   села  Гута.

Історична довідка. 

Sawczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 342. (пол.).— S. 342. (пол

 Село  розміщене  за  колишньою  лінією  Керзона,  тому  корінне  населення  у  1946  році  було  примусово  виселене  з  даної  території.  В  наслідок  домовленості  між  польським  та  радянським урядом  у  1952  році  ця  територія  була  повернута   Українській УРСР і  заселена    жителями    села  Недільна  Дрогобицького  району,  пізніше  почали  повертатися  корінні  жителі  Савчина. Окрім  них  тут  проживають   люди,  які  переселені  з  Лемківщини,  території  яка  сьогодні  належить  Польщі.

 

Зайнятість.

З  давніх давен  багаті  та  родючі  землі  були  заселені  хліборобськими племенами. Основним  джерелом  існування  та  господарської  діяльності  населення  було  і  залишається  сільське  господарство.

На  території  села  діє  ПП «Західний Буг»,  яке  організоване  на  основі  паїв  власників  землі колишнього  ПАФ «Відродження». В  селі  було  проведено  розпаювання  землі  і  майна  колишнього  колгоспу «Нове  життя».  На  сьогодні  кількість  людей  які  працюють   у  сільському  господарстві зменшилася.  Деякі  жителі  використовують  земельні  наділи  для  ведення  приватного  підсобного  господарства.  Фермерських  господарств  та  територій  села  не  має.   Господарство  займається  вирощуванням  зернових  культур (озима  та  яра  пшениця і  ячмінь,  овес),  технічні  культури (цукровий  буряк,  ріпак),  фуражні  культури.  Тваринництвом  господарство  не  займається.

На  території  села  працюють Савчинська ЗШ І – ІІІ ступенів,  в  якій  навчаються  діти  сіл  Савчин  та  Гута - це  сучасна   двоповерхова школа.  В  якій  обладнаний  комп’ютерний  клас.  Працює  спортзал,  їдальня, обладнані  навчальні  кабінети. В  селі  діє  дошкільна  установа,   амбулаторія загальної практики - сімейної медицини,  яка  обслуговує  населення  не  лише  нашого  села,  але  і  навколишніх  сіл. В селі  розташоване  відділення  зв’язку,  яке  обслуговує  села  Савчин, Гута, Бояничі. А  ще  працює НД «Просвіта»,  в  якому  розміщена  сільська  бібліотека. 

Села  Савчин  був  центром  сільської  ради  до  якої  відносилося  ще  село  Гута. Сільська  рада  була  утворена  у  1994  році. Зараз реорганізована. Село входить до Сокальської ТГ.

В  зв’язку  з  тим,  що  село  має  зручне  транспортне і  територіальне   положення велика  кількість  жителів  працюють  у  містах  Сокаль  та Шептицький.  Вони  зайняті  у  сфері  послуг  і   працюють  шахтах та підприємствах, що  їх  обслуговують.

Місцеві  жителі  ведуть  підсобне  господарство.  Займаються  в  основному рослинництвом та  тваринництвом. В  господарствах  розводять  ВРХ,  в  основному  корів  молочних  порід.  Проте поголів’я худоби з  кожним  роком  зменшується. В  зв’язку  з  тим  що  витрати  на  утримання  худоби  є  досить  великими, а  ціна  молока  яку  встановлюють  молокозаводи  є  низькою.  Люди  не  мають  заохочення займатись  розведенням  худоби.  Така  сама  ситуація  із  свинарством. Населення  розводить  їх  лише  для  своїх  потреб, а  не  на  продаж.  Сьогодні  тваринництво  є  збитковим.

Для  сільського  господарства  характерний  приміський  тип. Залишки сільськогосподарських  продуктів  місцеві  жителі  збувають  на  ринках  найближчих  міст.

Село  газифіковане,  працюють  дві  вітки  водопроводу (дві  водонапірні  бані),  на  дорозі  прокладене  асфальтне  покриття.  Протяжність  асфальтованих  доріг  3,8 км.  Курсують  автобуси  двох  маршрутів «Сокаль – Гута» та «Шептицький – Гута». В селі є інтернет. 

 Топоніміка

Перша  згадка про  село  в  історичних  матеріалах  відноситься  до  1449  року. В  переказах  людей    село  називається так  тому, що першим  поселенцем  був  селянин  Сава.

Карта  Міга ХVІІІ ст. квадрат 288

Карта  1936

Одні  старожили  твердять,  що  село  на  частини  не  ділилося так  як  воно  мале,  а  інші  говорять, що   західна  частина  села  з  давніх давен називалася  Ковтало. Легенда  говорить,  ніби  там  була  заболочена  місцевість,  багно. Туди  не  можна  було дістатись,  ніби як  ковтун,  де  можна  було  заблудитись,  не  вибратися  звідти. А  інша  легенда  говорить,  що  там  часто  дули  потужні  вітри,  все  навкруг дзвеніло,  гуло. Тому  й  Ковтало.

Карта 1967 рік

В  околицях села були  розташовані  такі  поля: на  схід від  села поля  називалося  Рудки, Середня  рука, Ровища,  на  півночі -  за  Броваром,  південному  заході – Довга  лоза,  Струга, Окопи, Оселиська. На  південному  сході -  Загуменки,  Семени,  на  півдні – Чортова  гора.

Легенда  розповідає,  що урочище Семени  називається так  тому,  що  тут  давно  був  хутір.  Там  було  до  10  дворів.  Через  те,  що  більшість  господарів  цього  хутора  звали  Семенами,  то й  хутір  дістав  назву  Семени.

Легенда   про  Чортову  гору  розповідає  про  те,  що  назва  цього  поля  виникла  таким  чином.  Давно,  коли  селяни  їздили  дерев’яними  возами,  в  колесах  яких  не  було  ні  кусочка  заліза,  їздили збирати врожай  з  поля. І  не  раз  перекидалися з  гори і  ламали  свої  вози. Інколи  така  пригода  з  господарями  траплялася  навіть два  рази  в  рік.  Серед  народу  пішла  поголоска,  що  причиною  цього  є  нечиста  сила.

Через  те,  що  ця  гора  знаходиться  значно  вище  ніж  всі  інші  поля, в  літку  тут  часто  бувають  невеличкі  смерчі.  Селяни  казали,  що  там  гуляє  нечиста  сила.  Тому  гора  дістала  назву – Чортова.

Загуменки  назвали  тому,  що знаходилося  поле  за  селом.

Довга  лоза  - це  поле  назване  тому,  що  воно  розташоване  у  видолинку в  якому  било  джерело.  В  цьому  зниженні  росли верб,  які  дуже  облюбували  цю  місцину.

Оселиська  назване  тому,  що  колись  на  цьому  місці  було  поселення.

Сіножаття  називалися  так: Панські, Спілка, Оселиська,   За  рікою.  Шкромада називались  і  поле  і  пасовиська.  Сіножать Мельники  називалися  так  тому, що  там були  млини.

На  заході  від  села  був  ліс  Дубинки. Він є і  зараз.  Названий  так  тому,  що  в  переважала  порода  дерев -   дуб.  А  взагалі,  за  переказами  старожилів  ліс  простягався  від  Савчина,  через  Бояничі,  аж  до  Гатович. Все  поле,  що  знаходиться  на  півночі  від  Савчина (колись  зване   за Броваром) було  суцільним  лісом.  Поле  За  броваром називається  так  тому,  що  поміщиця  мала невелику  пивоварню  і  за  це  поле  так називається.

Поле Береги  називається  тому,  що  знаходиться  по  берегах  річки  Себечівки,  яку  місцеві  жителі  називають  Вишнівка  тому,  що   по її берегах  росли  колись  вишні.

 

Проблеми  та  перспективи  розвитку  села

Проблеми.

1.    Рівень ґрунтових  вод  знизився  в  наслідок  меліоративних  заходів,  на  сьогодні  криниці  фактично  обезводнені.

2.    Ґрунтові  води  забруднюються  побутовими відходами,  пестицидами,  гербіцидами, мінеральними  добривами.

3.     Висока еродованість  ґрунтів,   в  наслідок розмиву  верхнього  родючого  шару (площинний змив), до  чого  призвела  розораність  ґрунтів.

4.    Сільське  господарство,  а  основному  тваринництво є  нерентабельним,  висока  собівартість  затрат.

5.    Врожайність зернових   та  технічних культур зменшується,  в наслідок  неправильно  вибраних  агротехнічних  технологій.

6.    Екологічна  ситуація  є  досить  складною.  Це  місцева  зона  екологічного  лиха  тому,  що  тут  розміщений  сміттєзвалище  та  водовідстійник  колишнього  заводу  хімволокна. Нечистоти  поширюються  в  ґрунтові  води,  які  використовує  для  своїх  потреб  місцеве  населення.  Кількість  інфекційних  та  онкологічних  захворювань  серед  місцевих  жителів  є  досить  високий.

Перспективи

1.    Необхідно  залучати  кошти для    Розвитку  рекреаційного  господарства.  Є  всі   необхідні  умови:  красива  природа,  ліс,  ставки.

2.    Відновити  якість  землі  за  рахунок  збільшення  площ  сіножать  та  пасовищ,  а  також  скорочення орних  земель.

3.    Розробити  екологічно  чисті  системи  управління  родючістю,  підвищивши  вимоги  до  екологічного і  економічно обґрунтованого  сільськогосподарського  користування.

4.    Ринкова  система  і конкуренція  змушують  землекористувачів знижувати  затрати  на  виробництво  одиниці  продукції  за  рахунок  високоефективного  і  продуктивного  використання  сучасної  техніки  та  передових  технологій.

5.    Запровадження  ринкових  відносин в  аграрному  секторі  економіки  вимагає  нових  підходів  до  ведення  сільського  господарства.

6.    Вдосконалення структури  посівних  площ,  ширше  використання  агротехнічних  заходів, розширення  посівів, впровадження  нових  сортів зернових,  технічних  та  кормових  культур.

7.     Перетворення  села  в  культурний центр місцевого  значення.  Проведення  фольклорного  фестивалю  «Савчинські  зустрічі».

Покращення  екологічної  ситуації  навколо  села  і  в  селі.  Провести  конкурс  «Моя  вулиця – моє  обличчя». Розвивати  в  селі  екологічну