Дуже рада вітати вас на моєму блозі! Маю надію, що ви знайдете тут багато цікавого!

понеділок, 6 червня 2016 р.

Хресна дорога у шмітківському лісі.

У кожної людини в житті настає той момент, коли вона задумується над своїм життям, аналізує  свої вчинки. Приходить той час, коли людина прощає своїм кривдникам. Це час усвідомлення самого себе, свого місця на цій землі.  Тому час від часу є потреба прийти  у ті місця, де відпочиває наше  тіло та душа.  Таким місцем  для мене  є  село Шмітків (Гута), звідти з рештою  бере початок мій рід. 

Дуже добре, що в саме тут   діє  Хресна дорога, яку  створили та облаштували  місцеві  мешканці.  
 Уже не перший рік, у  першу  неділю місяця, незважаючи на погодні умови, сотні людей  відбувають цю Хресну дорогу.  Маршрут  якої  починається  біля   церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що у селі Шмітків  та проходить  околицями села  по досить горбистій місцевості. Закінчується ж  Хресна дорога  - на подвір’ї  церкви.
Цього місяця, 5 червня,  збіглося дві події, одна з них  має  відношення до історії наших сіл, а саме:  70 років  тому  у криївці біля села Шмітків  загинули воїни  УПА  та власне проведення  самої  Хресної дороги.
Погода  була прекрасною, світило тепле літнє сонечко та повівав свіжий  вітерець.  Біля церкви зібралося багато людей, які прийшли в цей день відбути Хресну дорогу.  Було приємно, затишно та легко пересуватися від стації до стації луками та лісом, вдихаючи аромати  духмяного   сіна  та  літніх трав, особливо чебрецю, милуватися навколишнім краєвидом, а краєвид тут надзвичайно красивий. 
Ми зупинилися біля криївки, де знайшли свою смерть 12 мужніх воїнів УПА, які  полягли за волю України та були похоронені у селі Варяж.   Біля криївки священики відправили панахиду та хвилиною мовчання вшанували пам'ять  загиблих  героїв.
Відчувався сум у серцях людей, коли   у виступах  було проведено  аналогію зі сучасністю, адже і сьогодні ллється молода кров.   Учні нашої школи  та молодь села долучилися до  цього дійства.  Прочитавши  вірші про повстанців, заспівавши  повстанських пісень,  процесія рушила  далі  по визначеному маршруту. 
Увечері за горнятком  кави  я ще раз пригадала події цього непересічного дня. На душі -  сум та  спокій.  Таке враження, що це місце, яке ще поки що молоде, але вже   намолене (Хресна дорога проводиться лише чотири роки),   дуже позитивно впливає на душу людини. Я думаю, що ще не один раз побуваю  в цьому чудовому місці та  відпочину  від  щоденних турбот. 

Немає коментарів:

Дописати коментар