Природні зони Євразії. Матеріал до уроку. 7 клас.

На величезній території Євразії є всі природні зони Північної півкулі: від вологих екваторіальних лісів до арктичних пустель. Вони мають добре виражене широтне простягання. Внаслідок поширення гір, широтна зональність ускладнюється висотною поясністю. 

Природні зони Євразії змінюються не тільки в напрямку північ — південь, а й із заходу на схід.

• Зона арктичних пустель займає острови Північного Льодовитого океану і частину північного узбережжя Євразії. Вона являє собою різновид пустелі із дуже розрідженою рослинністю й бідними ґрунтами.

• Південніше розташована природна зона тундри. Для неї  характерна тривала, сувора зима, невелика кількість опадів, сильні вітри, багаторічна мерзлота.

• Перехідною зоною від тундри до тайги є лісотундра. В цій зоні ми можемо побачити  поєднання тундрової й лісової рослинності.

• Зону тайги утворюють хвойні ліси Сибіру й півночі Європи. Тут відбувається зміна видового складу із заходу на схід.

• Зона мішаних і широколистих лісів розташована в Європі й на сході Азії, у внутрішніх областях материка вона переривається. Дерева тут більш вибагливі до ґрунтів, вологи, тепла, а ліси багатоярусні.

• Для лісостепу характерна наявність лугових степів і лісів. У вигляді майже безперервної смуги він простягнувся від передгір’їв Карпат до Алтаю.

• Степи являють собою рівнинні території, які в природних умовах були вкриті трав’янистою рослинністю, що утворювала суцільний або майже суцільний покрив із ковили, типчака, тонконога й інших рослин, на сьогоднішній час вони розорані.

• Степи змінюються пустелями й напівпустелями помірного поясу. У цій зоні жарке літо, відносно прохолодна зима, випадає невелика кількість опадів.

 У східній частині Євразії природні зони мають меридіональне простягання, що обумовлене мусонною циркуляцією повітряних мас на притихоокеанській території. Природні зони внутрішньої частини материка змінюються у широтному напрямі завдяки зміні температури та режиму зволоження в напрямку з півночі на південь.

Висотна поясність.
Біля підніжжя Східних Гімалаїв знаходяться тераї. У них ростуть високий бамбук, різні пальми, салове дерево. Тут живуть слони, носороги, буйволи; з хижаків — тигри, плямисті і чорні леопарди; багато мавп, змій. Вище 1500 м і до 2000 м пролягає пояс вічнозелених субтропічних лісів. На висоті 2000 м ці ліси змінюються лісами з листопадних порід із домішкою хвойних. Вище 3500 м починається пояс чагарників і високогірних луків.

На південних схилах Альп ландшафти нижнього висотного поясу до висоти 800 м мають середземноморські риси. У північних районах Західних Альп у нижньому поясі переважають букові і мішані ліси; у більш сухих Східних Альпах — дубові і соснові ліси чергуються із степовими луками. До висоти 1800 м розповсюджений другий пояс із дубовими і буковими лісами за участю хвойних порід дерев. Субальпійській пояс простягається до висоти 2300 м — переважає чагарникова і високотравна лучна рослинність. В альпійському поясі велика частина поверхні гір позбавлена рослинності або вкрита накипними лишайниками. Верхній пояс — пояс високогірних кам'янистих і льодовикових пустель, у якому вищі рослини і тварини практично відсутні. Альпи є одним із найважливіших рекреаційних районів Європи.