Коли осінь приходить на нашу землю, день уже дорівнює ночі, а люди нашого краю вже зробили осінні роботи, то приходить той час коли душа рветься звідати, щось нове, доторкнутися до чогось ще незвіданого або навпаки відвідати те, що вже давно манить людину.
Такого осіннього
ранку діти та вчителі нашої школи зібралися в подорож, вирішили відвідати волинський край, а саме здійснити
поїздку у Зимненський Святогірський
монастир.
Було дуже приємно
їхати відремонтованою дорогою, по узбіччі якої жовтими барвами до нас
нахилилися по-осінньому вбрані дерева.
Поїздка тривала близько години і ось, вдалині промайнуло Зимне. Вже здалеку, ми побачили гору на якій виднілися куполи та будівлі монастиря - фортеці. Це
воістину надзвичайне видовище. Сьогодні
це діючий жіночий православний монастир, він є ровесником Десятинної церкви. Ця
місцевість бачила князя Володимира Великого, саме він побудував тут першу
церкву та зимову резиденцію, звідси кажуть і пішла назва населеного пункту –
Зимне.
Відвідавши
монастир діти побачили чудотворні ікони,
розписи, вразила архітектура будівель монастиря.
Нарешті, прийшов
час повертатися додому. Дорога додому була короткою,
час пройшов надзвичайно швидко. Ми всі
були дуже раді, що відвідали райський куточок Волині, доторкнулися серцем до
його святині. На серці було легко, спокійно, всі почували
себе трішки щасливішими, віра та благодать зійшла на наші душі.