Дуже рада вітати вас на моєму блозі! Маю надію, що ви знайдете тут багато цікавого!

середа, 30 вересня 2015 р.

Поїздка у райський куточок волинського краю



Коли осінь приходить на нашу землю,  день уже дорівнює ночі, а  люди  нашого краю вже зробили осінні роботи, то приходить той час коли душа рветься звідати, щось нове,  доторкнутися до чогось ще незвіданого або навпаки  відвідати те,  що вже давно манить людину.
Такого осіннього ранку діти та вчителі нашої школи зібралися в подорож, вирішили  відвідати волинський край, а саме здійснити поїздку у  Зимненський  Святогірський  монастир.
Було дуже приємно їхати відремонтованою дорогою, по узбіччі якої жовтими барвами до нас нахилилися по-осінньому вбрані дерева.
Поїздка тривала  близько години і ось, вдалині промайнуло Зимне.  Вже здалеку, ми побачили  гору на якій виднілися  куполи та будівлі монастиря - фортеці. Це воістину надзвичайне видовище.  Сьогодні це діючий жіночий православний монастир, він є ровесником Десятинної церкви. Ця місцевість бачила князя Володимира Великого, саме він побудував тут першу церкву та зимову резиденцію, звідси кажуть і пішла назва населеного пункту – Зимне.
Коли ми вийшли з автобуса, то були зачаровані навколишньою красотою. Перед входом в монастир на стовпі ми побачили лелече гніздо -  символ рідного дому. Монастир нас зустрів гостинно, выд нього повіяло душевним спокоєм. Спочатку ми відвідали місцеву їдальню, адже всі проголодалися.  
Випивши  монастирського чаю,  з’ївши  смачну ватрушку ми вийшли на подвір'я святині. І ось настав час для екскурсії, яку провела молоденька монашка.  Вона розповіла нам багато цікавого про  давню історію  монастиря. Перед нами промайнули князь  Володимир та інші фундатори храму, історія розквіту та занепаду монастиря. Ми побували  в  церкві  Успіння Пресвятої Богородиці, де приложилися до чудотворних ікон, в  церкві Святої Трійці, яка була нещодавно відреставрована, нас вразив розпис   церкви, що зроблений фарбам на  яєчних жовтках.
Ми побували в печерному храмі, випили води із чудотворного джерела, а потім милувалися  навколишніми краєвидами,  виглядом на Володимир - Волинський та навколишні села. Поблукавши подвірям самого монастиря, нас вразив ландшафтний дизайн. Ми по фотографувалися біля пам’ятника князю Володимиру.
Відвідавши монастир  діти побачили чудотворні ікони, розписи, вразила архітектура будівель монастиря.   

Нарешті, прийшов час повертатися додому.  Дорога додому  була короткою, час пройшов  надзвичайно швидко. Ми всі були дуже раді, що відвідали райський куточок Волині, доторкнулися серцем до його святині. На серці було легко, спокійно,  всі почували  себе трішки щасливішими, віра та благодать зійшла на наші душі. 

Немає коментарів:

Дописати коментар