Страч – одна з найдавніших українських християнських святинь. Проща.

 Існує повір’я, що ще десь у ХІ столітті тут у печері посилилися монахи, що прийшли з Києва.  Це місце давнього чудесного об’явлення Пресвятої Богородиці, що сталося в часи татарських набігів.  Легенда говорить, що саме тут жителі навколишніх сіл ховалися від завойовників. Саме тут вони були спалені татарами. Саме на  місці їхньої загибелі  пізніше з’явилася Богородиця.  У 1936 році Папа Римський надав Хресній дорозі у Страчі значення Єрусалимської.  Також це місце подвигу та поховання двох блаженних мучеників Конрада та Прийми.

Страч розташований на території  Яворівського національного парку, в  межах Українського Розточчя. Це край  сосни, буку.  Перед подорожуючими відкриваються чудові краєвиди.  Мальовнича краса захоплює кожного мандрівника, що сюди потрапляє. Особливо  вражає Хресна дорога – одне з особливих місць, що розміщені  на Страдецькій горі.

На вершині розташована церква Успіння Пресвятої Богородиці та цвинтар.  За брамою церкви  починається Хресна дорога.  Вона огинає всю гору і закінчується на майданчику поблизу печери. Дорогою ми можемо бачити як  колишні дерев’яні хрести стації,  так і  сучасні  мистецько зроблені скульптури з групами фігур у людський ріст, що виконані  з поєднанням металу та каменю.

  На вершині гори ми можемо побачити природну печерку, в якій колись був монастир.  Розташована  вона на крутому північному схилі гори, її  довжина 270 метрів.  Складена пісковиками, що подекуди взагалі виглядають як пісок жовтого кольору.  Стіни печери не тверді. Якщо потерти їх рукою, то пісок легко осипається. В печері влаштована церква Матері Божої Нерушимої Стіни. З давніх часів зберігся кам’яний хрест, престол,  декілька чернечих келій. Все витесане з каменю.  Загалом печера рукотворна, хоча були використані природні тектонічні  тріщини, які поступово розширювалися та поглиблювалися.

26 червня відбулася щорічна Всеукраїнська проща до села Страч, що на Яворівщині.  На молитовному полі, що біля Страдецької гори  відбулася Архирейска  Божественна Літургія, яку очолив блаженний патріарх  Святослав Шевчук.  Проща зібрала велику кількість людей, із різних куточків України. Кожен з них прийшов  молитися до Бога, отримати повний відпуст і почерпати духовну силу на весь рік.

Цього року я також була серед паломників.  Приїхавши  у Страч заздалегідь, ми Разом із  священиками  пройшли стаціями Хресної дороги, висповідалися,  дали  пожертву потребуючим, вислухали Святу Літургію, прийняли Святе Причастя, купилт проскурки. 
Дійство було надзвичайне. Дуже гарно співав хор.  Цікавою  та повчальною  була проповідь патріарха, особливо запам’яталося його повчання про «декоративне християнство».

День видався досить спекотним. Ліс і вода рятували нас від спеки. І тому закономірно, що ми по закінчені прощі вирушили  ще до одного місця сили, а  саме до цілющого джерела у Заглину.