Територія Поділля славиться найбільшими карстовими печерами в Європі. Мені довелося побувати у декількох з них. Окрім того я ще побувала в славних фортецях у Кам’янці – Подільському та Хотині.
Подорож розпочалася з печери «Млинки», яка знаходиться біля
села Залісся Борщівського району
Тернопільської області. Це не була типова оглядова екскурсія. Ми мали
можливість мандрувати її лабіринтами. Ввійшовши в печеру, побачили просторі зали, створені людьми, які
колись видобували гіпс. Потім ми пройшлися природними коридорами. Пересуватися
на різних ділянках було непросто. Пройшли «Столовий камінь», вийшли на роздоріжжя «Зірочка»,
пролазили крізь щілини та поверх
них, а в деяких місцях ми лізли на
колінах. Одним словом, почували себе, як мурахи в мурашнику.
З ліхтариками на головах ми мали можливість все розглянути. А навколо нас було підземне царство, стіни якого вкриті гіпсовими кристалами
різних розмірів та забарвлення. Вони були
білі, рижі та чорні, в залежності від наявності в них різних хімічних
сполук. А також бачили виходи кристалічного гіпсу.
Це все утворилося
декілька мільйонів років тому, коли
територія була покрита теплим та
мілким Сарматським морем. Вода поступово
просочувалася в тріщини і вимивала пухкі породи, утворюючи печери.
Наступною зупинкою було чудове місто Кам’янець – Подільський. Це одне з
найчудесніших місць на Україні і не тільки. Річка Смортич, ЇЇ каньйон, фортеця - все привітно зустрічало нас. Ми
потрапили в Кам’янець
уже після обіду . Побувавши в замку-фортеці , потрапили у середньовічне
містечко, де побачили багато цікавого: глибокий колодязь, боргова яма, млин, на якому мололи муку, старовинну
пекарню, в якій і сьогодні печуть хліб.
Я побувала в майстерні гончарів, де всі бажаючі можуть
повчитися ремесла у майстрів. 
В цей час в замку та і біля нього проходив міжнародний
фестиваль військової реконструкції "Schola
Militaria" «Військова школа». Це фестиваль живої історії, що
переніс усіх присутніх у давні часи. Історичний табір розташувався на території
замку. Намети, одяг, спорядження – все ніби зійшло з кадрів фільму про середні віки. Люди розмовляли різними мовами, були одягнуті
в старовинний одяг. Працювала автентична замкова кухня, показували майстер-клас із
приготування страв ХVІІ століття.
Надвечір відбувся фестиваль повітряних куль. Це надзвичайне та яскраве видовище. Повітряні
кулі здіймалися з різних місць навколо замку та пропливали над фортецею.
Здійснилася моя мрія, адже я дуже хотіла побачити політ повітряних куль.
Ми побували в музеї мініатюр «Замки України». Саме там можна
побачити копії замків та фортець України, наразі їх є 16. Всі вони є детальними
і зробленими майстрами у співвідношенні 1/20. Вже у вечірній час ми ще раз пройшли повз
замок - фортецю, що була освітлена кольоровими вогнями.
Наступного дня ми вирушили до Хотина, адже там розташована
ще одна грандіозна фортеця, що височіє над річкою Дністер.
Хотинську фортецю видно ще здалеку. Краса неймовірна. Чим
ближче підходиш до фортеці, тим вона
грандіозніша. Ми оглянули фортецю
знизу, особливо привернули увагу височенні стіни, які мають червоний орнамент. Історія фортеці сягає ще давніх часів. Саме
на Дністрі один з київських князів побудував невеличку фортецю, яка з роками
розрослася у висоту та в ширину. ЇЇ розбудовували турки, поляки,
молдавани. В середині фортеці досить
затишно. Туристів у ранішній час було
небагато,і ми мали можливість заглянути в кожен її куточок. 
На завершення нашої подорожі ми побували в карстовій печері
«Кришталева», що знаходиться біля села Кривче.
Ця печера є електрифікована, місцеве населення підвело до неї дорогу.
Вражаючий вигляд має печера. Це залишки давнього моря. Просторі коридори, покриті гіпсовою кришталевою памороззю, різноманітні кристалики виблискують, сяють.. В печері легко дихалося.
Ми пройшлися екскурсійним маршрутом, який ознайомив нас з казковими істотами,
що були створені природою. Прослухали
легенду про дівчину Наталку та багатого володаря. Дорога була суха і легка для
проходження.
Немає коментарів:
Дописати коментар