Україна – це степ, степ – це Україна.

До вашої уваги матеріал про  степ - найбільшу природну зону України. 

Ми продовжуємо вивчати природні зони України і сьогодні вирушаємо в зону степу. Це наймолодший з ландшафтів. Процес його формування відбувся після закінчення льодовикового періоду на безлісих лесових рівнинах.  Визначальну роль у цьому процесі  відіграв сухий континентальний клімат, а також засолення грунтів завадило розвитку лісів, зате  утворився гумус, який не вимивався, а нагромаджувався у великій кількості.

Твоїй безмежній широчіні немає ні кінця, ні краю. Десь в імлистій далечіні степ не кінчається, а переходить в небо. Сріблясто-сиві хвилі трав і яскраві квіти між ними в далечині зливаються в одне суцільне сиво-блакитне полотно, що сходиться з небом. То на нерівній, а особливо в гірській, місцевості горизонт підходить близько до тебе, і небо різко відокремлюється від землі. В степу немає тієї межі.

                                     

В степу земна поверхня така рівна, а горизонт так далеко, що різність фарб зникає – і колір неба, і далечінь горизонту одинакові. Будеш йти та йти, а степовій рівнині, здається, ніколи не буде ні кінця, ні краю. Бо вона поступово переходить в небо, зливаючись з ним.

Коли ж оглянешся близько навколо себе, не можеш відірвати очей від привабливої яскраво-барвної палітри степу. Сивими хвилями хитається ковила. І, мов бризки серед сиво-срібного, шовковистого її колосся, зринають і знов потопають мільйони квітів.

Трави і квіти такі різноманітні і різнобарвні, що їх не вбереш очима. Яскраво-червоними голівками гойдаються польові маки, рожевіють і біліють на високих стебельцях айстри, синіють волошки, біліють кашки і ромашки, виблискують золотистим відливом жовті, білі і рожеві безсмертники.

 Все це духмяне різнобарв'я і різновиддя зринає і потопає у хвилях трав. А в траві, на землі і в повітрі бринить, дзвенить, гуде і вирує життя. Бджоли, метелики, коники і безліч інших комах, всяк на свій мотив, славлять своє буття. Високо в повітрі переливається тисячоголосий спів пташок.

Не можна словесно передати все, що в степу бачиш, чуєш, вдихаєш. На земля і в повітрі стільки музичних звуків, що їх не здатен охопити наш слух. Аромати такі ніжні, терпкі, гострі – і такі різноманітні, як кольори рослин.

Степ – це запахи  шипшини,

Степ – це море житняків.

Степ – це кущики люпині

Й жовтавих буркунів.

Степ – це хвилі ковилові,
Степ - це ряст і первоцвіт.

Степ – це шавлії лілові

Й багряних маків цвіт.

Степ – це очі волошкові.

Степ – це пижма і полин.

Степ – кульбаби цвіт медовий.

Й голівки конюшин.

Степ – це клекіт журавлиний,

Степ – домівка  бабаків.

Степ – це прихисток  мишиний

І горбочки ховрахів.

Степ – це коників сюрчання,

Степ -   лелечий переліт.

Степ – зозулине кування,

Солов’їний ніжний спів.

Неозорий і безкрайній,

Гомінливий і жаркий,

То зелений, то рудавий

Степ – то сонця перелив.

На цій місцевості немає ні швидкоплинних річок, ні високих гір, ні непрохідних лісів. Зате є рівнина і простір до самого горизонту. Особливо гарно тут навесні. Ось уявіть собі: яскраві, духмяні квіти, величезне блакитне шатро неба, безмежний простір і лагідний теплий вітерець, що вільно гуляє  від горизонту до  горизонту. Але не тільки весна, а й пекуче літнє сонце, і снігові замети взимку, і навіть осіння негода, все подобається людям, які живуть тут.