Проєкт фокусує увагу на проблемах досягнення цілей сталого розвитку України, пов’язаних з використанням природних ресурсів. В ньому бере участь річка Себечівка - Красносілка, басейн якої знаходиться на межі трьох територіальних громад Червоноградського району.
В рамках зазначеного проєкту були проаналізовані проблеми, характерні для цієї річки і не тільки, а також були проведені гідрологічні дослідження в її басейні. Завдяки фінансовій підтримці шведів, відповідними спеціалістами були проведені дослідження, що дають можливість рекомендувати заходи з відновлення екосистеми річки. В результаті проведення аналізу експерти зробили висновок, що річка має «стандартні» для малих річок проблеми, зокрема: відсутність водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; надмірна зарегульованість річки штучними перешкодами та каналізування русла; потреба демонтажу усіх гідротехнічних споруд, які не експлуатуються; замулення русла річки та, як результат, сповільнення її течії; незадовільний стан гідротехнічних споруд (мостів, та переїздів), що потребують капітального та поточного ремонту; засмічення річки побутовим сміттям та іншими відходами; захаращеність берегів та русла річки чагарником та трав’яною рослинністю.
Спеціалісти,
які виступали, зазначили, що річка має великий потенціал для відновлення. Було вказано про можливість створення рекреаційних зон та
туристичних магнітів. .
Я була запрошена на цю зустріч як гість та виступила з розповіддю про річку Себечівку (Красносілку), адже свого часу цікавилася цією темою та написала статтю про неї у місцеву пресу.
В даному проєкті назва річки Красносілка, хоча, на мою думку, ця назва є недоречною, адже дістала вона її в 50 –их роках ХХ століття у зв’язку з перейменуванням села Себечів на Красносілля. Тоді ж і назву річки змінили: з Себечівки вона стала називатися Красносілкою.
В мене ця зустріч
викликала багато запитань. Найперше: як
допомогти річці, не порушуючи її хитку екосистему? Чистити русло - не варіант.
Тоді зникнуть рослинні угруповання, що вже характерні для даної річки, А загати, які
побудували бобри… Вони є також частиною екосистеми.
На мою думку, питання відновлення річки слушне, однак потребує дуже
глибокого аналізу Якщо ми бездумно будемо рятувати цю маленьку
річку, то можемо їй ще більше
нашкодити. Адже вислів «не нашкодь» стосується не лише лікарів, але й
нас усіх. І тому мають рацію екологи, які кажуть, що в міжнародній практиці роботи по відновленню екосистеми річки тривають досить довго,
десятки років. Нашкодити простіше, а от
відновити…
Все тече, все міняється... Двічі в одну річку не увійдеш. Якою буде наша річечка в майбутньому, знає лише сама природа, вона така. А нам треба лише з пошанунком поставитися до природи, зробити те маленьке, а загалом і велике - не смітити. І за це річечка нам подякує чистою водичкою, рибкою, красивими краєвидами… .
