Про Себечівку - Красносілку . Роздуми після робочої зустрічі

В Червоноградському  районі реалізується   проєкт «Відновлення екосистеми малої річки – шлях до перспективного розвитку громади та добробуту місцевого населення». Проєкт реалізується за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні в  межах Програми  малих грантів Проєкту «INSURE*» від ГС «WWF-Україна».

 Проєкт фокусує увагу на проблемах досягнення цілей сталого  розвитку України, пов’язаних з використанням природних ресурсів. В ньому бере участь річка Себечівка - Красносілка,  басейн якої  знаходиться на межі трьох територіальних громад Червоноградського району.

 В рамках зазначеного проєкту  були проаналізовані  проблеми,  характерні для  цієї річки і не тільки, а також були проведені гідрологічні дослідження в  її басейні. Завдяки фінансовій підтримці шведів, відповідними спеціалістами були проведені дослідження, що дають можливість рекомендувати заходи з відновлення екосистеми річки. В результаті проведення аналізу експерти зробили висновок, що річка  має «стандартні» для малих річок проблеми, зокрема: відсутність водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; надмірна зарегульованість річки штучними перешкодами та каналізування русла; потреба демонтажу усіх гідротехнічних споруд, які не експлуатуються; замулення русла річки та, як результат, сповільнення її течії; незадовільний стан гідротехнічних споруд (мостів, та переїздів), що потребують капітального та поточного ремонту; засмічення річки побутовим сміттям та іншими відходами; захаращеність берегів та русла річки чагарником та трав’яною рослинністю.

Спеціалісти, які виступали, зазначили, що  річка має великий потенціал  для відновлення. Було вказано про можливість створення рекреаційних зон та туристичних магнітів. .

Після завершення робочої зустрічі учасники  взяли участь у символічному заході «Дерево Перемоги». Вони посадили кущі калини  в  басейні  річки Красносілки – Себечівки.

Я була запрошена на цю зустріч як гість та виступила з  розповіддю про  річку  Себечівку (Красносілку), адже свого часу цікавилася цією темою та написала статтю про неї у місцеву пресу.

В даному проєкті  назва річки  Красносілка, хоча, на мою думку, ця назва є  недоречною, адже  дістала вона  її в 50 –их роках ХХ століття у зв’язку з перейменуванням села Себечів  на Красносілля. Тоді ж і назву річки змінили: з Себечівки вона стала називатися  Красносілкою.

В мене ця зустріч викликала багато запитань.  Найперше: як допомогти річці, не порушуючи її хитку екосистему? Чистити русло - не варіант. Тоді зникнуть рослинні угруповання, що вже характерні для даної річки,  А загати, які  побудували бобри… Вони є також частиною екосистеми.

На мою думку, питання  відновлення річки слушне, однак потребує дуже глибокого аналізу Якщо ми бездумно будемо рятувати цю маленьку річку, то можемо їй ще більше нашкодити. Адже вислів «не нашкодь» стосується не лише  лікарів, але й нас усіх. І тому мають рацію екологи, які кажуть, що  в міжнародній практиці  роботи по відновленню  екосистеми річки тривають досить довго, десятки років. Нашкодити простіше, а от  відновити…

Все тече, все міняється... Двічі в одну річку не увійдеш. Якою буде наша річечка в майбутньому, знає лише сама природа, вона така.  А нам треба лише з пошанунком  поставитися до природи, зробити те маленьке, а загалом і велике - не смітити.   І за це річечка нам подякує чистою водичкою, рибкою, красивими краєвидами…  .

Річка, що має багато назв. Річки Сокальщини.

 Річок на світі є надзвичайно багато. Одні могучі, які несуть свої води до морів та океанів. Інші невеличкі, яких ми не завжди можемо побачити навіть на географічних картах. Однією з таких річок і є річка, що має багато назв. При згадці про Боратин сказано: «…село… розташоване на річці Броді». В «Словнику Географічному Королівства Польського та інших країв Слов’янських», том І, виданому у Варшаві в 1880, ця річка називається Бродом. Корінні боратинці називали її Раківкою. Броніслав Сокальський у книзі «Powiat Sokalski», виданий у 1899 році, називає її Себечівкою, на деяких польських картах вона також Себечівка, окрім того зустрічаються топографічні карти, в яких дана річка має назву Красносілка. В «Історії міст та сіл УРСР. Львівська область», виданій у 1968 році при згадці про Савчин сказано: «Поблизу села протікає річка Вишнівка». Корінні жителі с. Завишня називають цю річку Вишнівкою і Вишенькою.

 

 Річка є лівою притокою Західного Бугу, вона невеличка, довжиною біля 30 кілометрів. Бере початок у селі Русінь, а другий витік у – Вербіжі. Обидва потічки зливаються в Себечеві, а точніше між Себечевом та Пивовщиною. Із Себечева попри присілок Мельники річка тече на схід, через два кілометри повертає на північ, а перед селом Савчин повертає знову на схід. На цьому повороті в річку впадає потічок, що випливає із села Гута, прийшовши ще шість кілометрів впадає у ріку Західний Буг між Жвиркою та Завишнем.

Річка дістає воду  з джерел, що б’ють ключами на широкій річковій долині. Джерельна вода є досить чиста та прозора, в деяких місцях люди зробили кринички, з яких беруть воду для своїх потреб. Окрім того живиться дощовими влітку та талими водами навесні. Річка тече по широкій річковій долині, що поросла пахучими травами. В річці водилися велика кількість раків. Селяни часто рибалили біля річки. Колись на ній були побудовані водяні млини, що працювали тоді, коли вона була повноводною. Один з них був на присілку Мельники, другий на хуторі Семени, третій – на хуторі Шкромада, а четвертий – ще нижче на хуторі Мельники біля Завишні.

 Меліоративні роботи змінили русло річки. Сьогодні річка мілководна, однак на весні під час підняття рівня води з Західного Бугу у річку на нерест мігрує риба. На сьогодні річка потребує охорони тому, що засмічується побутовими відходами, меліорація земель привела до зниження рівня води в річці, як і наслідок річище заростає очеретом та верболозами.

І знову атестація. Підсумки роботи за п'ять років

 Пройшло п'ять років з попередньої атестації.  Ці п'ять років були особливими не тільки для мене, а й для нас усіх.  За цей час відбулося багато різних подій, які вплинули на нас усіх, це  пандемія, війна. Навчати сьогодні дітей ми стали по- іншому. Коли раніше ми не так часто стикалися з дистанційним навчанням, то тепер вже на належному рівні впроваджуємо його. 

Ще п'ять років тому я  вже застосовувала хмарні сервіси на уроках, а сьогодні вони є вже досить актуальними для навчання учнів.  

   За цей час відбулося  багато  різного, цікавого: відкриті та повсякденні уроки, під час яких використовувала інноваційні  методи,  методична робота в школі та у районі, поїздки з учнями. Співпраця з порталом  "На урок", де я певний час працювала методистом, складала завдання для Всеукраїнських онлайн олімпіад з географії. 

 Дистанційне навчання спочатку вела  в блозі, а вже потім при  допомозі платформи Teams. Курси підвищення кваліфікації  також  пройшла дистанційно. Взяла участь конкурсі "Вчитель року"...  Ще тоді в 2018 році моє дистанційне навчання ніхто не зрозумів., мої методи  та прийоми були для людей ще не зрозумілі, а сьогодні... Просто це було ще не на часі. 

Що п'ять років приходить той момент, коли вчитель робить підсумок своєї праці. Я  зробила презентацію, для педради,  у якій  вирішила пригадати і показати все, що було зроблено протягом цього періоду.  Перегортаючи сторінку за сторінкою, мені так здається, що зроблено було немало. А попереду праця,  навчання учнів географії.

Миру всім нам!