Символи релігій світу - інтерактивна гра

До вашої уваги інтерактивна гра "Символи релігій світу". При допомозі  даної гри  ви можете ознайомитися з  релігіями різних народів світу та їх символами. 

Найпоширеніші у світі три релігії, які через це дістали назву світових: християнство, іслам та буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм. 
Ваше завдання  знайти та з'єднати символи релігій та їхні  назви.

Маю надію, що дана гра буде корисною для всіх хто цікавиться географією,  а також для учнів при вивченні тем про населення та про світові релігії, як додаткове джерело інформації.

Бажаю успіху!

Щоб перевести кросворд в повний екран натисніть на значок у правому верхньому  куті. 

Кросворд на канікули "Країнами світу"

Африка- "чорний" материк Землі,
Азія - "жовтий" материк Землі,
Антарктида - "холодильник" Землі.

Не тільки материки, а і країни світу мають певну влучну ознаку за якою ми можемо їх розпізнати.

До вашої уваги кросворд про різні країни світу, розгадавши який  ви зможете поглибити  свої знання з географії на  дану тему, адже різні країни світу  є по-своєму  унікальними.  Завдання розпізнати країни за даними характеристиками.

Бажаю успіху!

Щоб перевести кросворд в повний екран натисніть на значок у правому верхньому  куті. 

Шоколад - їжа богів. До Дня шоколаду (географія та історія шоколаду)

Сьогодні відзначається Всесвітній день шоколаду (World Chocolate Day). День шоколаду був придуманий французами в 1995 році.

Історія шоколаду почалася дуже давно. Приблизно 1500 років до нашої ери в низовинах на березі Мексиканської затоки в Америці виникла цивілізація ольмеків. Від їхньої культури залишилося дуже мало, але деякі лінгвісти вважають, що слово "какао" вперше пролунало як "kakawa" приблизно 1000 років до нашої ери, в епоху розквіту цивілізації ольмеків.

У древній цивілізації Центральної Америки майя шоколад називали «їжею богів». Какао-боби були символом багатства і влади. Шоколад пили під час ритуалів як священний напій. Майя розбили перші відомі нам плантації какао. Самі шоколадні боби використовували замість грошей, причому раба можна було придбати за 100 бобів.

"Шоколадне дерево" у ботаніці має назву "Теоброма какао", що означає "їжа богів". Ацтеки вважали його "райським деревом" і поклонялися йому як божественному створінню. Це дерево росте тільки в теплому і вологому

Карпати моїми очима (День третій)

На третій день  нашої поїздки на нас чекали нові враження, адже в наших планах  були поїздка в Буковель та  на водоспад Гук, заїзд до  підвісного мосту, що  у селі Микуличин та перед дорогою додому відвідини базарчику у Яремчі.

З  самого ранку ми заїхали на курорт Буковель,  на якому   навіть влітку дуже людно. Сюди приїжджають подихати свіжим повітрям, помилуватися гарною природою і відпочити.

Влітку на Буковелі працює лише кілька підйомників. Можливість піднятися і подивитися на один з найкращих гірськолижних курортів України з висоти обійшовся нам в 45 гривень для дорослих та 30 гривень для дітей. Приблизно  за п'ять хвилин нас підняли  на одну з гір, з якої відкриваються чудові краєвиди і на сам курорт, і на Карпати, а в телескоп  можна побачити Говерлу. На свіжому повітрі завжди пробуджується апетит, і ми відвідали  корчму  "Фільварок". На даний момент тут окрім основної зали працює літня тераса. Ресторан оздоблений в українському стилі із елементами гуцульської культури і предметами побуту. Ми замовили вареники та бринзу, а також кавові напитки. Ціни досить помірні. Велика порція вареників, якими перекусили сім чоловік вартує 120 гривень.

Карпати моїми очима. Говерла. (День другий)

Кажуть, що кожен українець хоча б раз у своєму житті повинен піднятися на  Говерлу. Серед людей які приїздять в Карпати є досить охочих піднятися на найвищу вершину України та Українських (Східних Карпат).

Метою нашої поїздки було підняття на Говерлу, але коли ми прокинулися зранку, то побачили, що погода не на нашій стороні: Покрапує дощик, сунуть сірі хмарки.   Поспілкувавшись  з місцевими жителями наш  настрій покращився, адже  нас обнадіяли, сказавши, що день буде гарний. З  надією  на гарну погоду ми вирушили підкоряти Говерлу.

Рано в ранці ми  виїхали із затишної садиби та вирушили у напрямку на Ворохту. Дорогою  любувалися  навколишніми  краєвидами, які були  досить колоритним. Заїхавши в Ворохту до нас приєднався  наш провідник. Це був молодий мужчина віком до 30 років.   Наша подорож продовжилася карпатським лісом,  дорогою  зустрічалася різноманітна рослинність, але переважали  смереки. Вїзд у Карпатський національний природний парк  платний. Традиційно з дитини – 10 грн, а з дорослих -20 грн.  Дорогою ми проїхали повз форельне господарство та стаціонар Львівського університету.  Я пригадувала, як колись, саме тут, я проходила практику.  Їхали ми досить довго, біля двох годин, і нарешті зупинилися  біля турбази  «Заросляк»,  приєднавшись  до бажаючих  здійснити сходження на Говерлу.  Зразу в око кинувся невеличкий базарчик з різноманітними сувенірами, які ми зрештою розглянули та дещо придбали для себе, про приходу з Говерли.

Карпати моїми очима (День перший)

Карпати милують наше око вже здалеку. Поїздка тривала довго, ми їхали в гори близько п’яти годин. Проїжджали такі міста як Рогатин, де за вікнами  нашого автобуса могли побачити  пам’ятник   Насті Лісовській, нашій  Роксолані, побачили церкву у якій вона вінчалася і в якій була захоплена в полон турками, промчали повз Бурштин, де мали можливість поглянути на  бурштинське водосховище та на Бурштинську ТЕС, яка вразила нас своєю величчю, перетнули  ми Подільську та Прикарпатську височини, які вразили нас своєю красою та неповторністю.  Лише здаля могли побачити обласні центри , наш рідний Львів, та Івано-Франківськ, які ми обминули по об’їзній.  Враз ми проїхали п'ять районів Львівської області, разом з тим ми побачили як живуть люди в  селах .  І нарешті  ми приїхали у Яремче.

Карпати моїми очима.

 Карпати… вони створені для поетів, туристів,  спортсменів та для любителів прекрасного.

 Ці гори як пісня, як чарівна легенда.  Кожен з нас мріє  хоча б раз побувати в Карпатах, адже там можна подихати свіжим  карпатським повітрям, помилуватися гарною природою і відпочити від міської метушні, пройдися високогірними стежками, набратися сили та наснаги для подальшої праці.  Саме там   можна поласувати карпатським медом, попробувати традиційний бануш, бринзу, вурду.  Нас повсюди зустрінуть невеличкі етнічні  базарчики на яких ми при бажанні зможемо  купити сувеніри виготовлені руками місцевих умільців.